А життя, пройшло так, якби не було
Багряніє осінь, в моєму саду.
Із небес , сонечко віддає тепло
Цвітуть, ще троянди до снігопаду.
О, прощавай , мій жовтню , прощавай!
Золота осене -бабине літо.
Час, зібрав плоди із поля урожай
Іде , зима...в'януть осінні квіти.
Вітер, зриває пожухле листя з віт
І кружляє ,падолист наді мною.
Злетіли, журавлями -десятки літ
Дзвенить, осінь- мінорною луною.
О, прошу тебе Осене Золота!
Ти, зігрій мене небом ще до зими.
Шквальний вітерець холодом огорта
З віття, ронять жовте листя ясени.
Хочу, Осене набутись з тобою
Намилуватись, красою ще буттям.
Іти, по- світу тихою ходою
І співати, осанна тобі життя.
Крізь заметіль зими, грози, вітри
квітучі весни, літо молоде.
Поклич, мене Осене -знову сюди
В Осінній сад - під небо голубе.
О прощавай, мій жовтню , прощавай!
Вже відшуміли листям клени.
Ти ,в мою долю ,ще завітай!
Хай шелестять літа як лист зелений.
М.Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: Чайківчанка