Вже згасає тихо ніченька-циганка,
Сутінки досвітні поволі встають.
Вся земля чекає з нетерпінням ранку...
Лебеді -хмаринки на Сході пливуть.
Стелиться ранкова прохолода,
й притих,мов у казці, легінь- вітерець...
Зустрічає сонце матінка- природа...
І схід запалився ,як з маків вінець!
На небі окраєць сонця засвітився,
Багряною красою вабить очі.
І верболіз у воду задивився,
Де сонечко купається охоче.
Розцвів світанок в рідному селі...
Скрипнули двері, півні заспівали.
Мурахи вже ворушаться в траві...
І роси щедро на отави впали.
Сонечко за обрій вже піднялось,
Землі проміння щедро роздає...
А літо-краснеє у ранок закохалось
І в новий день , що нам Господь дає!
,
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2021
автор: Калинонька