(...по мотивам роздумів гарної, чуйної та теплої людини Лариси Мель...)
...Не говори що ти "востаннє":
Останній раз, останній рівень,
Останній день свого кохання,
Чи маєш вже останні сили...
Не говори, що "вже не буду",
Чи що "вже ніколи й пожити",
Або "є кращі, варті люди,
А ми - старі... Нехай вже діти...",
Що все прожито і вмирає,
Скотились сном прадавні мрії...
Не говори!.. Бо ти й не знаєш,
Які у Всесвіту надії
На тебе, силу твого духу,
На ще одне життя-століття.
Не говори, що вже задуха.
То - поштовх був для повноквіття!
Не говори, навіть не думай!
Додай ще світу позитиву!
Бо ж жити - аж ніяк не сумно,
А інколи - цілком щасливо!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: Володимир Науменко