Ти дарував мені троянди,
Коли були морозні дні,
І обіцяв:"Так буде завжди,
Кохана, вір лише мені".
Серед зими буяло літо,
Воно цвіло в моїй душі,
Я і тепер люблю ці квіти
Але в життя прийшли дощі...
За вікнами снує негода,
В ній наші долі розійшлись,
Лиш спогади туди все водять
Де з квітами ти йшов колись...
Чомусь зів"яли наші квіти,
Хто винен з нас - чи я, чи ти?
Тоді змогли лиш зрозуміти,
Коли спалили всі мости.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: синяк