У зимові ці дні,
засипані снігами.
Ми пишемо вірші,
наповнені думками...
Ідуть за днями дні,-
з морозами й вітрами...
Наспівуєм пісні,
ми з власними словами...
Беруться десь слова,
а чи з душі, чи з неба...
Таке часом бува,
І в мене, і у тебе...
Старий цей білий світ,
неначе зупинився...
І сипле, й сипле сніг,
так ніби світ сказився...
Ще й пандемія ця,
загнала людей в хати...
Зима йде до кінця,
ми вміємо чекати...
Нам зимові ці дні,
усім набридли дуже...
Та доки ми живі,
читать й писати будем...
Ще й радує нас те,
зима ось - ось відійде...
Весна до нас гряде,
і все в порядку буде...
Ми вміємо чекать,
і вміємо боротись...
Не будем мудрувать,
писать будем й трудитись...
І пандемія, й зло,
колись же закінчиться...
Весна - красна й тепло,
Усім нам усміхнеться...
І ми тоді усі,
розправим свої крила...
На плани всі прості,
нам вистачить вже сили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: геометрія