І знову йдуть сніги
Густі, лапаті...
Зі степу дмуть вітри,
Глухі й губаті...
Знов вулиці пусті,
Люди у хатах...
І в будні, й в вихідні,
І без зарплати...
І я дивлюсь в вікно,
і бачу хмари..
Й сніги, ніби зерно,
Сипе богами...
Гуляє знов зима,-
З вітром й снігами...
І спокою нема,
Ще й вірус з нами...
І я рахую дні,
Й кінець настане,
Відкриє шлях весні,
Й зими не стане...
Короткі нині дні,
Та ще й холодні...
Думи мої сумні,
Як дні голодні...
А від вітрів й снігів,-
Життя в тумані,
Молюсь до всіх богів,-
Забрать погане...
Щоб відійшла війна,
І вірус з нею,
Швидше прийшла весна,
І час приємний...
Ще за вікном сніги,
Й вітри губаті,
Не додають снаги,
Лише печалі...
Та все ж таки зимі,
Кінець настане...
На зміну їй весна,
Красою встане ...
Вірю й надіюсь я,
Весна почує...
І вірус прожене,
Й сюрприз дарує...
І буде все окей,
Й робота буде,
В дорослих і дітей
Настрій прибуде...
Та знову йдуть сніги,
Вже й не лапаті...
Це додає снаги,
Весну чекати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: геометрія