Аж у лютому зима залютувала,
Притиснула сильним морозцем,
Землю всю сніжком поприсипала,
Адже господиня вона ще.
В інеї стоять усі дерева,
Що на сонці сяє, мов зірки,
У кудлатих хмарах усе небо.
Їх підгонить вітерець легкий.
Зимо-зимонько, яка ж бо ти чудова,
Вабить око кожна твоя мить,
Тішимось тобі ми знову й знову,
Бо тебе не можна не любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський