Зимовий вечір тулиться під стріху,
Мороз букет намалював на склі,
Такі не квітнуть квіти на землі,
Та взимку і вони приносять втіху.
По самі плечі пліт в снігу загруз,
А фіртка ніби плачучи сумує,
Та вітер все одно плачу не чує,
Хурделицю втішає він чомусь.
Мов привиди дерева на снігу,
Забігли в сніг, та не лишили сліду,
І ніч під зорями на білих конях їде,
Та місяць тягне золоту струну.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2021
автор: синяк