Йдуть у вересні до школи
Вчителі, батьки і діти.
Сумно трішки на душі,
Закінчилось тепле літо.
Промайнуло наче день,
Перше вересня настало.
Всюди чути дзень-дзелень,
Закликає до науки
Дисциплін та різних вчень!
Небо хмуриться плаксиве,
Став короткий світлий день.
А в садку ростуть опеньки,
Мов ожив грушовий пень.
Фарб палітра скрізь розлита,
Фрукти різних кольорів
Зшиті, ніби з оксамиту
І багряний клен горів.
Вмиті росами, дощами
Винограду стиглі грона.
І калина так блистить,
Мов з рубінами корона!
А десь на гілці чути стукіт-
Горіха дзьобає ворона.
По стежці в школу навпростець
Іде дитина трішки сонна.
Загляне всюди, мов сорока
Та все скуштує, підійде.
І ще для друзів пригостити
Собі у ранець покладе.
Хай запізнився я до школи
І вже урок напевно йде,
Та я не винен, що стежина
Через садок мене веде.
Ходіть стежками і милуйтесь,
Ідіть туди куди веде!
Дитинство лишиться десь в літі,
А старість з осінню прийде.
26.07.2019
by Ярослав Штука
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2021
автор: Штука