І загнало життя тебе в глухий кут. Поставили мат,
оголене життя потужністю у сотні ват. Невже безвихідь і кінець?
Та, ні.
Геть, дух безвиході, подавленості і депресії! Як багато
у цім світі агресії, грошолюбство розмножилось як. Розрослася
влада, побільшала слава, розвелося марнотратство і з душі зникає
багатство. Куди дівається воно? О! Лихий не спить, не дрімає. Нас
помаленько він присипляє, у стан невизначенності вводить, за
нами слід у слід ходить. Ти куди, друже, ідеш із заплющеними
очима? Господь чекає нас за зачиненими дверима. Він поведе нас
у новий вимір часу, коли розділимо із ним його ми чашу.
І відчиняться двері.
" Я є двері. Хто ввійде через мене, спасеться..." ( Ів. 10. 9-10).
" Господи, не відкинь мене від лиця твого і Духа твого Святого
не відійми від мене. Верни мені радість спасіння твого і духом
владичним утверди мене..." ( Псалом 50).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2021
автор: яся