До тебе бігла щозими,
Мені всміхалися сади
У квіті ніжнім з кришталю,
Створивши неземну красу
Сніжинки в образі роси
Торкались милої краси
І в білосніжному вбранні
Кущі стояли неземні
До тебе бігла щовесни,
Мені всміхалися квітки
І незабудки голубі,
Як ніби небо в синяві
Схилялись віти у квіту,
Нам дарувавши новизну
І промінь сонечка ясний
Всміхався, ніби неземний
До тебе бігла в літні дні
При сяйві ніжної зорі,
Як місяць тихо проводжав
Чарівним сяйвом обіймав
Схиляв до себе, ніби сон,
Торкавши ніжністю долонь,
Хмарки кружляли в тишині
Дарунки славши неземні
До тебе бігла восени,
Як дарував садок плоди
І слав духмяний аромат,
Що розчинявся в світі зваб
І стільки б років не пройшло
Та миле згадую тепло,
До нього б бігла всі віки,
Щоби відчуть усі смаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик