тільки вистій, прошу, не зломись
доки кулі черкатимуть шкіру
всі твої побратими здались
під догматами дивної віри
право дихать чужим віддали
підписали приниження вирок
жити сито і повно в теплі
називаючи зашморги миром
і ні кроку туди, ні сюди
їх земля - чорний спалений острів
знай - невдячно давати води
тим, хто точить на тебе щось гостре
стис кулак, озирнувсь і пішов
по дорозі тобі тільки вище
страшно довго шукав - і знайшов
волю в серці нізащо не знищить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2021
автор: re_vanta