Стежки, доріжки, змиті дощем,
Блукала довго, під серцем щем,
О скільки маків, як сліз гірких,
Серед червоних, милих, п`янких.
Вволю наплачюсь - як розрада,
Мов стріла в серце… твоя зрада,
Та їх чарівність придасть сили,
Пелюсток трепіт ощасливить.
І тихий шепіт,-Не марнуй час,
Ти, ще станцюєш з коханим вальс,
Не вартий сліз, тож викинь, як хлам,
Обачна будь, не вір брехунам.
Вірш до картини 08.02.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2021
автор: Ніна Незламна