COVID - 19





Палата.  Ліжко.  Біль.  Страхи.
Вікно,  зашторене  як-небудь.
Все  ті  ж  засніжені  дахи,
Занурені  у  сіре  небо,
І  та  ж  без  просвітку  печаль,
А  ще,  коли  нема  нікого,
Коли  надія  лиш  на  Бога,
Стає  себе  безмірно  жаль.
Хоча,  по  правді  як  сказати,  -
Прожив  таки  ж  немало  літ...
Ось  смерть  заходить  до  палати
І  посміхається:
-Привіт!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2021
автор: alfa