У сні стежина у село веде,
Через поля я знов спішу додому.
Тут добре , світло , тепло як ніде...
Та стріти там мене уже нікому.
Вже не стоіть бабуся край воріт,
Вдивляючись на польову дорогу.
На призьбі не сидить мій сивий дід...
Пішли за обрій з рідного порогу.
А як колись тут гамірно було...
Моє дитинство забавлялось на стежині.
Та відлетіло , рястом відцвіло,
Осіло смутком у пустій хатині.
Тут пустка посилилася німа ,
Блукає по подвір'ю бур'янами...
Замовкло все... Нікого вже нема,
Лиш пташки утішаються піснями.
А пахло тут і сіном й молоком,
І свіжим хлібом , грушами й медами...
Той спогад душу гріє нам теплом
І все життя живе разом із нами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903746
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 05.02.2021
автор: Калинонька