Чомусь у пам"яті у мене інші зими
Коли були ми ще тоді малими,
В снігах неначе тонуло село
Мені це сниться, а чи так було...?
У сінях завжди ставили лопату
Без неї вранці ти не вийдеш з хати,
Двори в снігу й хати по самі вікна
Тільки шибки у дивних білих квітах.
В садок наш прилітали снігурі
Їм крихти діти сипали малі,
Птахи червоногруді, як з картини,
Чомусь і снігурів не видно нині.
Дерева мов кружляли в білім танці,
А дітлахи з санчатами вже вранці,
На гору нас завжди тягнуло вперто-
Бо із гори всі мчали круговерттю.
Тепер ці зими ніби і не зими,
Напевно й ми теж постаріли з ними,
Здавалося, чи й справді так було,
Чи те життя снігами замело...?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2021
автор: синяк