Наші сліди змивали хвилі,
Ніжно горнулися до ніг,
Хто передбачити з нас міг:
Проти розлуки - ми безсилі.
Але ми мали ще три дні,
Три ночі, місячну дорогу,
За їх ми дякували Богу,
Світили зорі нам ясні.
А потім... Потім цей перон,
Цей плач коліс- магічні звуки,
Останній крок наш до розлуки,
Мовчання... Вибір чи закон?
Твій ніжний дотик до щоки,
І ніби крик - душі благання:
"Не розлучайтесь, це - кохання!"
Та ми як в прірву - назавжди...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2021
автор: синяк