А час іде. А час іде...
Не йде, - летить кудись на конях,
І втраченого не вернеш,
Що вислизнуло вмить з долоні.
Лиш спомин виглядом світлин,
Вертає інколи в минуле,
Все те, що птахом промайнуло,
Чи то розвіялось як дим.
А що життя? Всього лиш мить...
У Всесвіті, - парад ілюзій,
Там вороги вдають за друзів,
А зрада так завжди болить.
Оглянешся - невже ти сам,
А ти ж вмирав колись за брата,
Та дивуватися не варто,
Цей досвід люди звуть - життям.
Та сказано:" Підставить щоку",
Щоб ще раз вдарили до болю,
Якщо залишишся собою,
З достойністю - не одинокий.
Стань сам як сонце і світи,
Бо зла на світі так багато,
Навчися ворогам прощати,
Але спали до них мости.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2021
автор: синяк