Радій, якщо життя барвінком в’ється,
Цілує сонце кутики очей…
І чуєш ти щодня, як серце б’ється,
Та п’єш нектар із зоряних ночей…
Нехай воно то плаче, то сміється…
Твоє життя… Прийми усе, як є…
Що краще іншим - то лишень здається,
Дарує Доля кожному своє…
Поки живеш у вирі буйноцвіття,
Цінуй усе, що Бог тобі дає…
Не будь в саду зеленім сухим віттям, -
Воно вже сили саду не дає.
Цінуй свій сум, бо не оціниш радість,
І біль стерпи, бо тіло ще живе…
А там душа, якій не треба слабкість,
Бо тільки в сильній – справжній дух живе.
Люби… Та так щоб стало серцю тісно…
На двох кохання в щасті розділи.
Не всім в житті буває легко, звісно,
Та кожен має лаври похвали.
Тож хай життя твоє барвінком в’ється…
Сміються щастям кутики очей…
Послухай вранці – якщо серце б’ється,
Цінуй життя, що понад всіх речей.
31.01.2021
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2021
автор: Любов Таборовець