Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен - гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!...
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину -
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий, що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці… Де ж землі краса?!...
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…
28.01.2021
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2021
автор: Любов Таборовець