Шуміла зграйка каченят
В краю води;
Пливли то кучкою, то в ряд,
То хто куди.
Здавалось, їх не вабив ліс,
Ні поряд луг;
І раптом з криком піднялись,
Пішли на круг.
Ще вітер ніжив колоски
І цвітом пах.
Ще повз легкий туман з ріки
В нічних вітрах.
Ми не зібрали ще як слід
Плодів землі,
Як несподівано на зліт
Пішли малі.
Циклон по небу навманя
Розтяг сувій.
Під ним оперена рідня
Тримає стрій.
По крилах краплі - не біда -
Ідуть уверх...
Зростила сильними вода
Птахів озер.
На південь тягнеться, спішить
Пташиний рід;
Шуміли, плавали - і вмить
Знялись в політ.
Сумує плесо без малят,
В окрузі тиш...
І лиш про гомін каченят
Шумить комиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Леонід Луговий