Втомились, від злобного світу
Від усіх проблем, бід і горя.
Царі, як звірі тиснуть гнітом
Заженуть, в глухий кут долю.
Пихата , гордість лиш , би я...
Добре, їв , пив...жив , в достатку
Тягнеться, до чужого рука
ранить, душу...ставлять печатку.
Жадають, багатства, слави
Завдають, удар...ніж, у спину
Вірить, у демонізм -лукавий
Не відчуває в собі провину.
Розпалюють, війну ворожнечу
На не винних, нацьковують псів.
Щоб у злиднях, відчули хуртечу
Стали, рабами для нових царів.
Доводять, усіх до божевілля
Шукають, зашморг на шию слабкі
Відсутні закони свавілля
Жирують, гуляють дяді круті.
А немає , ні одної держави
Щоб так знущались над людьми.
І воює , на землі лукавий
Закриває , храми... ламає, хрести.
А люд, не живе...а виживає
Село, вмирає...пустіють хати.
Ситий, голодного не знає
Як хочеш, отак собі і живи.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2021
автор: Чайківчанка