«- Бог дав нам пам’ять, щоб ми могли
мати троянди навіть у грудні.»
(Джеймс Метью Баррі)
Твій присмак, пізній день, вода та дух троянди –
холодний дім пустий, я в ньому тільки сам,
самотністю в полон захоплений наза́вжди –
летіти спогадам, як восени листкам.
Не втеча з горя, ні, не потяг до надії.
Злітає срібний серп, а сонцю час іти.
Царює спокій тут, мов легким сяйвом віє,
зі мною в злагоді готовий розцвісти.
І вечір настає, густішає у тіні,
що затаїлася в бутонах по стіні…
Я радісно п'ю сум, радіючи рослині –
від спілкування з нею затишно мені.
13.01.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2021
автор: Анатолій Костенюк