В келих нам наливаю вина,
Не сама я - зима тут зі мною,
Я тепер не хворію тобою:
Тепер подруга в мене - вона.
За кохання ми вип"єм до дна,
Я за усмішку сльози сховаю,
І скажу, що тебе забуваю,
Та мені не повірить зима.
Посідаємо проти вікна,
Я в кімнаті - зима біля мене,
Та вона скоро стане в стремена:
Бачу манить її далина.
Поки в келиху грає вино,
Зовсім поруч зима як подружка,
Сум побачить хіба що подушка,
Та зима оглянувшись в вікно.
Знаю, є десь весна вдалині,
Щастя знайде до мене дорогу,
П"ю до дна - сльози геть і тривогу,
Не чекай ти мене навіть в сні.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2021
автор: синяк