А кактуси так схожі чимось на людей:
колючі – зовні, неприступні й грізні,
та зсередини розквітають квіти ніжні,
ніби серце відкриває душу із грудей.
Як добре кактусам, що в них у товщі
м’ясистого й вічнозеленого стебла
є завжди про запас вода – замість тепла
в людей, – що живить їхні кактусові душі.
Колючки в кактусів весь час на сторожі –
їх захищають від топтання і зубів.
Буває, що в протистоянні ворогів
всі люди інколи на кактуси похожі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Павло Коваленко