Сьогодні другий день Різдва –
Росте все сніжна голова.
І сипле-сипле неупинно
За всі роки, століття плинні
Лапатий і густий сніжок
На парків, скверів моріжок.
Стоять у шапках білосніжних
Кущі троянд в бутонах ніжних.
Ялини – в шубках, як годиться,
В цей час вони лише цариці.
Облюбував сніжок дороги –
Понамітав круті пороги.
В скафандри одягнув машини,
До речі, в них тут літні шини.
Периною накрив стоянку,
Не зрушитися аж до ранку.
Вже підсобляє морозець,
До праці взявся, як знавець:
Морозить, дивовиж узори
Імпровізує досить споро.
І кличе хлопців і дівчат
На лижі, дошки, до санчат.
А ті, хто втриматись не в змозі.
Вже ліплять бабу на морозі.
Розкішні кулі снігові –
Зелене світло тут зимі.
Нові порядки у столиці –
Нехай народ повеселиться.
Підняли сніговий шлагбаум,
Бодай на щось, та не локдаун.
Зима хвилює люд столичний,
До заметіль таких незвичний.
Неспокій, радість, дивина –
Тож посмакуємо сповна.
Хай позмітає всі сліди
Хвороби, недугу сльоти.
Нехай наповнить чистотою
Усіх і вірою святою.
Зима – незвична і розкішна,
Як подарунок з неба втішний.
І сніг лапатий – не як мжичка –
Цілує ніжно людям личка.
8 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: палома