Повіяло густо ялиною
В холоднім повітрі лункім.
Щасливий, кому із родиною
Пліч-о пліч ввійти в рік новий…
(Лиш ти почуваєшся винною)
Щемить вже зболіле серденько,
На вістря насаджений час.
У пам’яті ще – як маленька,
Коли звідусюди є лаз
І купа всього, й мала жменька…
Лежать мандарини пахучі,
До ніг треться кішкою даль,
Вбираючи терни та кручі.
Лиш груди наповнює жаль
І шлейфом парфуми від Гуччі…
15 листопада 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2021
автор: палома