Внесу ясність в іпостасі,
Які пройшли крізь віки.
З книг древніх мною взяті,
З них написані рядки.
Не судіть завчасно,
Описання з древніх літ.
Хай у пам'яті не згасне,
Наш слов'янський Родовід.
Зірками з неба до нас світять,
Наші пращури, діди.
І вони ще вірять,
Що не вгасли їх Роди.
Ми загубили память з Родом,
І не знаємо куди йдемо.
Підкорені чужим народом,
І себе впрягли в ярмо.
Ми не бачимо в житті цілі,
В словах чужім мичим.
Гинуть-тануть покоління,
Слов’янських родин.
Мелють нас ворожі жорна,
Рід слов'янський погубить.
В серцях наших Волі зерна -
Настав день їх розбудить.
Хочу дещо пояснити,
Про дохристиянський Рід слов'ян.
Чи зможете прозріти?
Якщо ні! Ти ви бур’ян.
* * *
За мільйони тисяч літ,
Народжувався світ,
Була Земля молода,
Кристально чиста вода.
До небес сягали гори,
Первородні ліси і доли.
Ще не кошена трава,
І всяка була звірина.
Птаство в небесах літало,
А Земля людей не мала,
Творця Землі бракувало,
Щоб Земля як Раєм стала.
Перстами Бог створив людину
І поселив на Україну.
Своїми їх назвав синами,
Рід людський назвав слов’яни.
Дав їм плуга, ремесло,
Щоб зерно на ланах росло.
І навчив їх майструвати,
Про свій Рід і сім’ю дбати.
Дав молитви Бога славить,
Як життям і Родом править,
Бога-Сина для путі,
Щоб не збитися в житті.
Бог їм дав знання природи,
Календар про змін погоди.
Розуміть будови світу,
Землю нашу і її орбіту.
Їхній світ - це світ богів,
У всякий час і всяких днів.
Славили богів в любій нагоді,
Вони діти богів і природі.
Законі світу поважали
Ява, Права і Нава з дитинства знали.
Зоряний Закон Троїця:
Святого Духа, Сина і Всевишнього Творця.
* *
*
Про сім'ю слов'яни дбали,
Діток з колиски научали,
Батьків поважать,
Родовід дослівно знать.
Поіменно знать богів,
Свята і колядки спів.
І щоб померлих поминали
Крашанками і книшами.
Дівчаток вчили вишивати
Тіла в чистоті тримати.
Знати зілля, різні трави
Готувать до столу страви.
Господаркою бути в домі,
Щоб ситі були і здорові.
Приймать гостей до ладу,
Надавати мудру раду.
Хлопчаки повинні знати,
Як Землю і Рід охороняти.
На чужі землі не ходити,
Богів Роду не гнівити.
Вчили ниву обробляти,
Сіяти, врожай збирати.
Різне знали ремесло,
Коріння Роду так росло.
Коли діти підростали
В дорослі їх приймали.
Що в юності надбали
Іспити Волхвам складали.
Були статні слов'яни,
Стрункі, красні і рум'яні.
Нездоланний бувший Рід,
Їм завидував весь світ.
Життєвий знали кругообіг,
Бог суддя їм і оберіг,
Волю і Славу слов'яни знали.
З часом християнство признали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Сокол