Хто там кричав, як раптом щось,
То вийде першим на Майдан! -
Спитати хочу, - Де той лось,
Той горлопанистий баран?
Він не один! Зебілів цих,
Мільйони збилися у стадо.
Лох глузував, сміявся з них,
А ті його обрали радо.
Бо зомбували їх «плюси»!
Кодують й досі, що дивує.
Є ще за лоха голоси,
Та хто ж цих дурнів розкодує?!
В країні рейвах і бедлам,
Святкують обрані* Хануку…
Ось так, без бою, ворогам
Здалися не піднявши руки.
В країні справжній геноцид
Від пандемії, зубожіння.
І злість, і страх, і біль, і стид,
За всенародне очманіння.
Але лякає більше те,
Що досі ще не всі прозріли
І блазня нові фуете
Сприймають радісно зебіли.
Зробили всіх, й себе разом, -
Зебіли, вата, «патріоти», -
В країні хаос і дурдом,
А як раділи ідіоти?
На бюлетні, не папірці
Не просто галочка чи хрестик.
Нам шлях обрали виборці,
А хрест усім прийдеться нести!
*обрані – тут в розумінні ті, кого ми обрали у владу.
26. 12. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: Мирослав Вересюк