Зимонько, агов

Вечір  схилив  до  горизонту  сонце,
Його  і  так,  мов  крапелька  роси,
Рік  усміхнувсь  колядкою  в  віконце,
Минає  він    -  проси,  чи  не  проси.
У  неба  хмари,  сірі  -  наче  грати,
І  сниться  сон  туманам  у  ярах,
Чекаєм  снігу.  От  би  дочекатись!
Вже  й  санки  задивляються  на  шлях.
Де  ж  та  зима?  Заснула  господиня?
Он  рік  Новий  свій  голос  подає,
Кожух  і  валянки  засумували  в  скрині,
Ти  чуєш,  зимонько,  агов!  Ну,  де  ти  є!
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2020
автор: синяк