Отой, хто серйозно узявсь за перо,
І творить поезію, дійсно,
Знать мову повинен, мать вільне крило
І ліри святу мелодійність.
21.11.2020.
Потовкло мене життя,
Як ступа зернину,
Час, відвіявши сміття,
В світ пустив… людину.
25.11.2020.
Коли не боїться людина гріха,
То доля на неї чекає лиха.
15.12.2020.
Як мало для щастя треба:
Прихильність святого неба.
15.12.2020.
Коли засинають зорі
У передранковій млі,
Проснеться тоді неозорря
На ’дній половині Землі.
І вічність собі упише
Іще день у календар,
Почує, Земля як дише,
Засвітить сонця ліхтар.
16.12.2020.
У вишиванки долі і недолі
Вдягається щораз наше життя,
Та атрибут його постійний – воля
І вчасне перед небом каяття.
16.12.2020.
Чому людське в людині умирає?
Невже колись таке уже було?
В осоті серце любляче вмирає,
Бо програє у боротьбі зі злом.
17.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2020
автор: Ганна Верес