Навіяло…

Стоїш  на  посту,  борониш  кордони,  
Сховавшись  від  всіх  жінок.
Натомість  подітись  ніде  не  вдається  -  
Здаєшся  в  полон  думок  ...  

І  голос  такий,  мов  заплакати  хоче,
В  шинелі  стражденна  душа.
В  шаленство  емоцій  спустилась  охоче
А  звідти  назад   -  неспіша...  

Навіщо  гудки  від  твого  телефону
Пробились  у  мій  апарат.
Усе,  що  було  колись-  залишилось...
На  лавці  минулих  пригод.  

Ці  дивні  стосунки,   що  не  стосунки
І  Бог  зна,  як  то  все  назвати.
Підтримка  напевно  і  є  подарунок,   
Цінуючи  варто  приймати....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2020
автор: Єва