МОЄ ЗАТЕМНЕННЯ


Моє  затемнення,  мабуть,
Бо  я  не  бачу  навіть  Сонця,
А  Зорі  й  душу  вбережуть,
Заглянувши  в  моє  віконце.

Давно  ступаю  навмання,
Не  вірю  навіть  в  гороскопи,
Бо  й  всі  життєві  надбання,
Вже  не  готові  на  супротив.

Моє  затемнення,  мабуть,
Хоч  просвіту  того  не  було,
Тому  із  долею  змирюсь,
Яка  давно,  немов,  заснула…

У  Небі  ще  не  розчинюсь,
Не  варто  бо  туди  спішити,
То  ж  знову  силами  зберусь,
Заради  того,  щоб  творити.

Моє  затемнення,  мабуть,
В  безмежній  вірі  Божій  Правді  –
Хоч  вже  дитинство  не  вернуть,
Не  йду  до  старості  насправді…

©  Іванна  Осос  
#поезія_Іванна_Осос
14.12.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2020
автор: Lilafea