За мотивами казки
Шарля Перро
Жила собі на Прикарпатті,
В одні́м селі, в гарне́нькій хаті
Маленька дівчинка. Гарне́нька,
Охайна, добра й чепурненька.
Привітная до всіх була.
Ласка́ва, як світ сонечка,
Для мами - лю́ба донечка,
Хазяєчка мала !
Дівча́тко миле, крім матусі
Мало рідную бабусю.
Та, ве́льми, внученьку любила,
Але із ними не жила́.
А ме́шкала, в другім селі,
В хатині гарній, коло гаю,
На до́брім клаптику землі,
Жила бабуся, хата скраю.
Від хати стежка пролягла́
Крізь ліс, до дуба зелено́го
А потім - прямо до порога,
Де наша ді́вчинка жила.
По ній, до бабиного дому,
Онучка часто пробігала.
Звіряток всіх вона там знала,
І кожна пташка їй знайома !
Край стежки бі́лочки стрибали,
Часте́нько бавились зайчата,
А трохи ближче, коло хати
І внучка залюбки гуляла.
Сере́д фіалок та кульбаб,
Помі́ж ромашок та дзвіно́чків,
Сплітала ді́вчинка віно́чки,
І з ними в гості йшла до баби !
Тож ба́бця я́кось їй, в неділю,
Червону шапочку пошила.
Дарунок вну́ченька наділа
І дуже шапочці зраділа.
У люсте́рко погляділа
І так її уподоба́ла
Що лиш її, надвір вдівала
І дуже чи́нненько носила !
А як сусіди розгляді́ли,
Що шапка їй так підійшла,
То вслід, часте́нько, говорили :
- Червона шапочка пішла !
Якось ра́ненько, матуся
Збира́ гостинець для бабусі.
Поклала в кошик пиріжків,
Горнятко свіжої сметани
Та ще й гаря́ченьких млинців,
Таких, що прямо в роті тануть.
Червону шапочку позва́ла,
В гарне́ньке плаття, наряди́ла,
Рушник у кошик положи́ла
І дуже строго наставля́ла :
[img]https://xn--80aaukc.xn--j1amh/chervona_shapochka/4.jpg[/img]
- Люба до́нечко, біжи,
По стежи́ні, через гай
Навпросте́ць, до бабці дому.
Їй гостинець передай
Та прибра́тись поможи,
Потім поверта́йсь додому.
Та дивись, моя дитино,
Іди швидко, без зупину,
І ніде́ там не тиня́йся !
Без потре́би не спиняйся !
Манівця́ми не ходи !
По стежи́ні прямо йди !
Із звіря́тками не грайся,
І ні з ким не розмовляй !
Може, квітів назбира́й,
Та й скорі́ше поверта́йся !
Червона шапочка зраділа,
Кошик в руки підхопила.
Та й стате́чно так пішла,
Бо мама їй у слід гляділа.
А як вийшла на стежину,
То помчалась без зупину !
По стежці жва́во тупоті́ла !
Бо дуже там гулять любила...
Стежи́на в'ється під ногами,
Леге́нький кошик з пиріжками...
Пташки́ їй пі́сеньки співають,
Навко́ло білочки стрибають.
Сонце ніжно в небі сяє,
А вітер ніжно обвіває...
Тихо й гарно все круго́м.
Іде пі́дстрибки, бігом.
Як знена́цька на стежи́ну
Ра́птом вийшов сірий звір !
Не зляка́лася, повір,
Бо приві́тну мав личи́ну.
Та й не знала, що хижак
Може ви́глядіти так.
[img]https://xn--80aaukc.xn--j1amh/chervona_shapochka/5.jpg[/img]
Вовк уважно огляну́вся
По́тім ла́гідно всміхнувся
Дуже че́мно привіта́вся :
- Черво́на ша́почка привіт !
- Добри́день Во́вчику ! - В отві́т.
Звірю́ка ледь не розсмія́вся :
- Гляди́, яке дівча́ попа́лось,
Гарний буде мій обід !
Зранку дуже був голо́дний...
З'їв би зразу, та десь тут
Ліс рубають лісоруби...
Зді́йснить за́дум не дадуть...
Треба я́кось так зроби́ти,
Щоб ніяк не наслідити...
Тож вовк ла́скаво питає :
- Куди іде́ш, я мо́же знаю ?
То до дому проведу́...
А то - й доро́гу прокладу...
- Та недале́ко, за ліско́м,
Від лісу перша, бабці хата.
Там гарний дво́рик із садком.
А ще - там кіз в дворі́ багато !
Несу бабу́сі пиріжків
Горня́тко свіжої сметани
Та ще й гаря́ченьких млинці́в,
Таких, що прямо в роті тануть.
- То добре. Каже вовк.
Погля́нь, навко́ло стільки квітів !
Чого́ тобі́ куди́сь спіши́ти !
Це ж са́ме краще місце в світі !
Гляди́, он си́ненькі дзвіно́чки,
Он там - ромашки, тут фіалки.
Ти можеш з них сплести́ віно́чок,
Якщо́ часу́ тобі не жалко ...
Дру́жняя тобі порада -
Букет бабусі назбирай !
Які ж тут квіти ! Вибирай !
Старе́нька буде дуже рада...
Прикра́сить ними бабця хату !
Ну, я побіг, бо справ бага́то !
А сам - прямі́сінько до баби.
Навпросте́ць, крізь терени́,
Чере́з кущі та бур'яни,
До дому бабці він прибіг
Та й усівся на поріг.
Сидить на ганочку чекає,
А потім так собі гадає :
- Ки́шки в пузі ма́рші грають,
А дівчи́ська, щось немає ...
На́що тут її чекати.
Треба якось йти до хати !
До́ки внучки я діждуся,
Може ще чим поживлю́ся...
[img]https://xn--80aaukc.xn--j1amh/chervona_shapochka/7.jpg[/img]
Тоді́ лапи́ще вовк підняв,
- Тук-ту́к...
Тихе́нько він у двері грюка...
- Хто та́м ?
А вовк голо́дний був, звірю́ка,
Тож йо́го, пря́мо, дрож пройня́в,
І сли́на з па́щеки точи́ть...
- Та внучка ж, ти хіба не знаєш ?
Вовк то́нким голоско́м ричить :
- Червона шапка, що питаєш ?
Приніс тобі я пиріжків
Горня́тко свіжої смета́ни
Та ще й гаря́ченьких млинців,
Таких, що прямо в роті тануть.
А бабуся, у той час,
В лі́жечку, якраз, сиді́ла.
Глухе́нька, бо уже стара́,
Зго́рблена і посиві́ла...
Про внучку думала як раз.
І як почула, то зраділа :
- Знаю, зна́ю !
Давно́ на те́бе я чекаю !
Там моту́зочка, тягни́ !
По́тім кля́мочку нажми.
Вовк мотузку потягну́в,
По́тім клямочку натис,
В двері швидко прошмигну́в
І над ба́бцею навис !
На старе́ньку подивився,
Пра́вда, трі́шечки скривився,
Пащу ширше розверзну́в
І бабу́сю проковтнув !
Сам на лі́жечко улігся,
Навіть двері не замкну́в,
Ще й рядни́ною укрився,
Бабин че́пчик натягнув.
Окуляри приладна́в
І на ба́бцю схо́жим став.
Тим часом, внучка в ліс зайшла,
Букет для бабці назбирала,
Та захопи́вшись, заблука́ла
І ледве сте́жечку знайшла...
А як знайшла́, прямки́ до баби
Скорі́ш до дому подала́сь.
Біго́м, ніде́ не зупинялась,
І на́віть, не відволікалась.
З букетом квітів й пиріжка́ми
З горнятком свіжої сметани
Та ще з гаря́чими млинцями,
Такими, що у роті тануть.
До бабці в двір вона влетіла
І в две́рі затарахкоті́ла.
- Тук-ту́к...
Вона щосили в двері стука.
- Хто та́м ?
- Бабусю, я твоя́ онука !
Мені мату́ся кошик скла́ла,
Ну а я все принесла́ !
Принесла́ я пиріжкі́в
Та ще гаря́ченьких млинці́в...
А вовк давно́ її чекав,
Як почув це, то зрадів
І відразу ж переби́в :
- Вну́ченько, я б тебе зз...
Тьху !
Там моту́зочка, тягни́ !
По́тім кля́мочку нажми.
Дівча́ мотузку потягла́,
По́тім клямочку натисла,
У хату ти́хенько зайшла,
Ко́шик міцно в руках стисла,
Привіталась дуже чемно,
Лампу зразу ж засвіти́ла,
Бо було́ в кімнаті темно -
Ще ба́бця, штору опусти́ла...
Нове́ньку ска́терку накрила,
Букет у глечик помісти́ла,
Поближче до віконечка,
Матусі лю́ба до́нечка,
Хазя́єчка мала.
На стіл поклала передачу,
На лавці трі́шечки прибра́ла.
Аби бабцю краще бачить,
Коло ліжка тихо стала.
[img]https://xn--80aaukc.xn--j1amh/chervona_shapochka/8.jpg[/img]
Але тільки подиви́лась,
То одразу ж засмутилась,
Бо не так, як завсігда́,
Бабуся в ліжку вигляда́ !
Нія́к не втямить, що це зна́чить !
То ще бли́жче підступи́ла,
В морду Вовчу погляді́ла -
Окуляри й чепчик бачить !
Так вона й не зрозумі́ла,
Хто ж там в ліжку спочиває !
По́гляд вгору направля́є -
Бачить - ву́ха на макі́вці...
Тож здивовано питає :
- Бабу́сю, на́що на голі́вці,
У Вас такі великі ву́шка ?
Вовк, розлігшись на поду́шках,
Лапою за ву́хом чу́ха
Й хри́пко мо́вить до малю́чки :
- Що́би краще те́бе слухать,
Солоде́нька мо́я внучка !
Червона шапочка зніти́лась,
У ви́рла вовчі подивилась,
Та й тихе́сенько шепо́че :
- Чого́ на Вашому обличчі,
Такі вели́кі й стра́шні очі ?
Вовк на внучку споглядає,
Слину з голоду ковтає
І дівчинці в одвіт бурмоче :
- Моя ж ти вну́ченька, хоро́ша,
Я ж, кра́ще бачить, тебе хочу !
Внучка враз зніякові́ла,
Низе́нько очі опустила
Узріла лапи... Вовчі, дикі...
- Чому, бабу́сенько, - питає,
- Руки в Вас, такі великі ?
Вовк ковдру, шви́денько, зриває,
Хоче дівчинку злапа́ти !
Він вже ричить, не розмовляє :
- Щоб скоріш тебе хвата́ти
Й дуже міцно обніма́ти !
Червона шапочка злякалась,
Відсахну́лася від згу́би
Та й, налякано, спитала :
- Чого, бабусю, моя лю́ба,
У вас такі гострю́щі зуби ?!
У вовка в горлі, рик клеко́че,
Ско́чив з ліжка він швиде́нько
Зла́пав ді́вчинку й рего́че :
- Ха-Ха-Ха́ ! ! !
- Щоб тебе́ вкуси́ть, мале́нька,
Вну́ченька моя, смачне́нька ! ! !
До внучки ближче він подався,
З нетерпінням облизався,
Пащу ширше розверзнув, і...
- Боже ж мій !
Червону шапочку ковтнув !!!
Потім в ліжко завали́вся,
Дуже сон його змори́в.
Чуть рядни́ною прикри́вся,
Задріма́в він, захропі́в.
Та так гу́чно, що той хро́піт
На усе село стели́вся !
Та вовчи́ську те не в кло́піт.
Він у ліжку забари́вся !
І тікати не хотів !
Але сталось, що в той час
Мимо чистої криниці,
Із рушницями якраз,
Йшли по вулиці мисливці.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/74ab5915792ecacd88a00a6481f6449d[/img]
Старший з них - вуйко Василь
Був розумний, дуже сильний
Ще й креме́зний, як той дуб,
Чорний ка́птур, чорний чуб,
Правда, сильно кучерявий,
Але ж - хлопець дуже бравий,
Роботящий і моторний.
Добрий, сильний і геть чорний,
Краю на́шім - не чужинець,
Просто - афроукраї́нець.
Дуже добрий но́ров мав.
Все про всіх в селі він знав.
Й за порядком приглядав.
Коло бабиної хати
Ву́йко раптом зупинився,
Сліди вовчі роздивився.
Чуть присів, став мізкува́ти...
Наказав усім стояти !
Потім в тишу став вслухатись...
Потім тихо каже : - Братці,
Баба гу́чно, щось хропе...
З нею, певно, щось не те,
Щось не так, у крайній хатці ...
Треба нам у дім зайти,
Може, чимсь допопомогти...
Увійшли до баби в хату,
На столі - букет багатий,
Повна миска пиріжків,
Горня́тко свіжої сметани,
Гора гаряченьких млинців,
Таких, що прямо в роті тануть.
А у ліжку хтось лежить,
І так хропе́, що дім дрижить !
А з під рядни́ни хвіст торчить...
Та ще й, з просо́ння, щось гарчи́ть !
Мисливці, ни́шком, підійшли́.
І, враз, ряднину підняли !
Бача́ть - в ліжку вовк хропе́ !
- А, вовча́ра, ось ти де !
Ми ж тебе́ давно шукаєм,
Лише хо́ванки не знаєм !
Вовка тут вони скрутили,
Пащу гру́бо розімкну́ли,
Ліхтаря́ми присвіти́ли,
Пря́мо в пузо зазирнули !
А там, у вовка, в животі́,
На са́мім дні, на видноті,
Сидять : бабуся, козеня,
Зайчаток троє, дві корови,
Мале́ зелене жабеня́,
А там і внучка вигляда́.
Усі сидять живі-здоро́ві !
Коли мисливці це узріли,
То, звичайні́сінько, зраді́ли,
Але на вовка розгніви́лись,
Чуть сірома́ху не побили.
Вовк, з переля́ку, весь скули́вся,
В куток під лавкою заби́вся.
Його за бо́ки хлопці взя́ли,
Чо́ботом під хвіст підда́ли,
Догори́ переверну́ли,
І дуже сильно трусонули !
Тоді із во́вчого нутра́,
На білий світ, як із відра́,
Звали́лися - яке то щастя !
Одне мале́ньке козеня,
Зайча́ток трійко, дві корови,
Мале зелене жабеня,
Червона шапочка і бабця
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c3617e13ca6f32580f98141a6da64427[/img]
І всі були живі-здорові !
В кайда́нки вовка закува́ли,
По подві́р'ю провели́,
В автоза́к запакува́ли.
Й до звіри́нцю відвезли́.
Посади́ли йо́го в клітку,
На пока́з мале́ньким діткам,
Що́би знали, що хижак
Са́ме ви́глядить ось так.
[img]https://studfile.net/html/2706/999/html_fSMbHDtc_k.Hry4/img-j1U2Fa.jpg[/img]
А ще скажу́ я вам усі́м,
І великим, і малим.
Не треба в ліс сами́м ходити
І з ким попало говорити !
До ко́го йдеш, у ко́тру хату,
Коли ти ви́йдеш і прийде́ш,
І що ти в кошику несеш ?!
Ніко́му не потрібно знати ! ! !
Коли ж ти сам дале́ко йдеш,
То до вся́кого готуйся
І з чужими не спілкуйся !
04.12.2020 - 18.05.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.12.2020
автор: Родвін