Як же довго ти, Правдо, ішла
Від двадцятих і до сьогодення,
Коли в пекло народ наш вела
Компарткліка – верхівка ідейна!
Її руки в народній крові,
Честь і совість поховані в часі,
Біль і сльози лишились вдові,
Правдоруб лиш зі смертю стрічався.
Через війни ти, Правдо, брела,
Полини й будяки толочила,
Поки мрія народу збулась,
І собою ти бути навчилась.
По колючій ступала стерні,
Доля тернами шлях вистеляла,
Загубивши мільйони в війні,
Україну й себе визволяла.
Як же довго ти, Правдо, ішла
Крізь голодні роки і холодні,
Та здолала, нарешті, той шлях
Й таємницю відкрила народу.
30.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2020
автор: Ганна Верес