дерева
плавають у сіризні
пізньої осені
як у тривожнім сні
всі кольори – притлумлені,
приглушені,
безпристрасні
та навіть у нагій своїй неславі
стоять нескорені і величаві
завмерши, споглядаю у захопленні:
красиві…
і гідно тануть
у неглибокій перспективі
наче людське життя –
без вороття
…печаль – від незнання:
усе вернеться й оживе,
лиш зміниться освітлення…
28.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.11.2020
автор: Валя Савелюк