Не сумуй,що вже осінь...і завтра зима
Що посивіли,твої скроні на схилі літ.
Що не надбав, багатства за своє життя
І бачиш, не в кольорах...а сірим цей світ.
Не журись,що не встиг на поїзд,чи літак
І не був,ти у Римі ...чи в Парижі.
Небо,попереджає...і дає, тобі знак
Щоб помолився,ти Богу у тиші.
Для Господа,ми всі є божі діти
Ангел , охороняє нас від бід на землі.
Вчитель,дає нам суть життя зрозуміти
Шукати,не скарб світу...а храм душі.
Не дивись,оком скоса на убогих калік
І на безхатьків,що лежать під тином.
Добре слово,для душі цілющий лік
Засололить,як мід у важку хвилину.
Не хвались,що ти мудрець з мудреців
Що у тебе є молодість,і краса.
Що ти,високих вершин досягти зумів
І можеш,принижувати -чуже дитя.
Не плюй,у криницю з якої п'єш воду
Бо прийдеться,з неї пити водицю.
Не женись,за вітром у любу погоду
Шукай,причастя- у божій світлиці.
Життя,не застраховане від бід ,горя
Ми, не знаємо що чекає нас в путі.
Кожен несе свій хрест...і є своя доля
Будьмо добрими з ближніми у житті.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Чайківчанка