Чи то морда, чи лице,
Чи, як міх, товсте пузце,
Аж так трусить підгорля,
А язик, мов щось муля.
Ой, послухати, аж жах,
Раптом бабу, узяв страх,
Що твориться, це у нас?
В телевізорі, мов сказ,
Ресторани у біді!
А що ж бідним вже тоді?
Хазяї ж – олігархи,
Потайні вовкодухи,
Статки в доларах лежать,
Тож їх досить, примножать!
Хай потрусять гаманці,
В лихоманці надстрашній,
Поки ковід відійде.
Пузо хай, трішки спаде,
В телевізор, ледь влазить,
По каналах, всіх лазить,
Їх би пенсію просту,
Й мінімальну зарплатню.
Хай пізнали б те життя,
Що доводить до виття,
Тих сирІт і каліків,
Де купить й за що ліків?
Де ж тут людоньки правда?
Це ж країни вже зрада,
Люду знищення іде,
До провалля всіх веде,
Течуть сльози – не спинить,
Як на світі… далі жить?
24.11.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2020
автор: Ніна Незламна