Я не хочу повертатись до похмурих буднів
Де постійно я одна, де все навколо так забуте
Де не бачу я нічого, що могло б принести щастя
Де повинна я вдавати, що все добре, до того ж часто.
Дні проходять так повільно, ніби час застиг невільно
А я хочу швидше чути, що ти любиш мене сильно
Я б прискорила хвилини, щоб ми швидше вже зустрілись
Бо нарешті я б розкрила почуття, що довго були.
Я не хочу розгубити через відстані далекі
Всі бажання і всі мрії, де ми разом такі легкі
По одному ми сміливі, можемо сказати прямо
Коли разом, то щасливі, все подвоюємо з часом.
Впевненості в мені досить, щоб за себе постояти
Та коли на тебе дивлюсь, очі хочуть заховатись
Я не можу все сказати, я боюсь більше хотіти
Бо на мене ти впливаєш, в голові інше закрите.
Ні, на тебе не жаліюсь, це і є моє бажання
Хочу стільки говорити, про усе, і про кохання
Я ніколи не гадала, що не можу я триматись
Біля тебе я тривожусь, бо боюсь тобі зізнатись...
Якщо мені допоможеш, я готова розказати
Нам не треба поле бою, я вже можу тобі здатись...
Задаруй мене любов'ю, щоб летіла я думками
Через хмурні, сірі будні всеодно ми будем в парі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: ІраБо