Ти любий побачив, як падали зорі
На землі родючі і долі чудові
І все завмирало умить на хвилину,
А сяйво зворушно писало картину
В красі неймовірній заграли тумани,
Розбурхали швидко незгоєні рани
І боляче й гарно, як ніби мережка
Вдалі миготіла ріднесенька стежка
Як сад посміхався небаченим квітом,
А сині волошки нас вабили в літо
І смак полуниці, смакуй - промовляли
Та море емоцій в серденьку лишали
А там хлюпотіли в ставочку качята,
Як ніби маленькі, тендітні дитята,
Життя вирувало і що ще сказати,
Тож будем природу завжди прославляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик