Хай кохання… не припаде сивиною ,
Любий знаю ми завжди вірні з тобою ,
Як земля наша й сонце в неба сині,
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.
Хоч проливний дощ та страшна громовиця,
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця,
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу,
Пригадай милий, ти розчісував косу.
Немов дитя, обняв, тихенько колисав,
А соловей… нам вкотре весело співав!
В небесній гойдалці… зірниці яскраві,
Надіюсь, жду, від тебе слова ласкаві.
Хоча до нас, пані осінь завітала,
Чи ми бажаєм? Серця не запитала,
Встеля тумани, вже осінь при дорозі,
Я тебе стріну та й всміхнусь на порозі,
Не хочу ним, щоб кохання покривалось,
Хай би назавжди, весною залишалось.
22.08. 2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Ніна Незламна