Жінка-волонтер

Лідії  Іванівні  Сівак,  волонтерці  т.  зв.  АТО  і  ООС  


Невтомна  наша  трудівниця  –
Ця  жінка,  мати,  волонтер,
На  схід  з  початку  війни  мчиться
Вже  сьомий  рік  -  і  дотепер.  

Забула,  що  значить  підбори
І  навести  як  макіяж,  
Вечірнє  платтячко  в  узори
Змінила  враз  на  камуфляж.  

Вже  сивина  вплелася  в  коси
Та  зморшки  в  кутиках  очей,  
І  вітер  висушив  всі  сльози
З  доріг  недоспаних  ночей.  

Тепер  -  лише  плита  й  дороги...
Бійці  для  неї  -  як  сини.  
З  військових  буднів  всі  тривоги...
Відомі  лише  їй  вони.  

І  не  спиняє  дощ,  ні  спека,
Ані  зимовий  сніговій,  
Усі  здолає  небезпеки,
Лише  б  добратись  до  синів.  

Лише  б  побачити  синочків.
Та  іскри  радості  в  очах  
Від  тих  малюнків  на  листочках,  
Що  дітки  слали  у  листах.

На  тих  малюнках  –  небо  світле
Й  колосся  житнє  у  полях.
Це  найдорожчий  скарб  у  світі,  
Це  оберіг  їх  у  боях.  

І  дякують  своїй  матусі
Усі  бійці  за  ці  листи  –
 Відважній  жінцію  Відчайдухам
Змогла  підтримку  привезти.  

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Ольга Калина