Не страшні́ буревії, коли серце гаряче,
Не живем без надії і сміємся і плачем.
Наше перше кохання, все життя зігріває
І думками так ніжно до грудей пригортає.
Так, як зорі яскраві в небі темному сяють,
Так птахи перелітні знов додому вертають.
Коли сонце до себе, закликатиме весну,
Дощ веселкою в небі залишить перевесло.
В кольорах тих і радість і думки не здійсне́нні,
Лиш би тільки лукавість не ловити у жмені.
Лиш би тільки кохання не було у дурмані,
Не зростала безодня, та глибока між нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)