«Самотніх вгадую, як мають кото-нявок.
Як і характер: наїдяться, то зникають.
І можуть кинутись у відчайдушну бійку,
Якщо немає поруч дерева, чи гілки», -
….Не встиг я далі написати, бо на мене
Приспалі втюпилися очі, аж зелені…
Хтось чувакну́в: «На себе спершу подивись»
Були й такі: «Ти там до кого си́чеш – брись?»
…І ось, нечутно, тіні… то - великі кішки??
Крадуться, рикають тихенько ззаду ліжка.
Уже на груди скаканув один муррр хижий.
…Прищурив очі я, пробуркався, заклякний:
Якісь знайомі вуса, шорстка, лапки-ніжки...
Тупоче по обличчю - кіт мій: час сніданку.
14.11 – 20.11.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2020
автор: Юхниця Євген