Ти намистом калини усипала груди.
Поцілунком небес огорнула все тіло.
Твої руки як ніжність, пшениці у полі.
А ночами свічки, миготять наче вічність.
По солодких губах, розбігаються вина.
По щоках, наче сльози дощами залито.
Ти Гортензія слів, залишилась німою.
Не навчила себе, наче смерть полюбити.
Ти холодними зимами бродиш босою.
Між лісами і полем, кричиш: "Божевільна"!
І засніжені коси згортаєш в долоні.
Ти як тінь, назавжди залишаєшся вільна.
V/M XIII "Вільна".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: VM XIII Vita