Доторкнувсь до щоки ти устами, як вітер осінній,
Жаль в душі лиш тепла від цілунку такого нема.,
Ніби поруч зима, а душі так хотілось спасіння,
Маю все пережити - я тоді зрозуміла сама.
Хоч здалося життя - під укіс, чи з обриву - в тумани,
Без дороги, самотність впивалася - мов колючки,
Як повірити знов? Непорочною вийти з обману,
Як відчути тепло, щирість серця і ніжність руки?
Та минають морози і стихають вітри між ярами,
І наступить весна, і з бруньки народиться цвіт,
Тільк віра і правда лікують серця від обману.
Лиш любов до життя повертає і рятує цей світ.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2020
автор: синяк