Уже мороз обцілував троянди,
Що красувалися у пізньому цвітінні,
Під небом, що буває навіть синім
Злітає лист останній і назАвжди.
Ще крізь тумани усміхнеться сонце
Та від усмІшки повіває сумом
А навкруги усе стоїть в задумі
І гілка стиха стукає в віконце.
По осені земля роки рахує
Зітхає так - наче стара бабуся,
Я ж рахувати їх чомусь боюся
В уяві весну молоду малюю.
Стихає день, що нічка його вкрала
Усе живе ніби спішить сховатись,
Минає все - не буду сумувати
Бо я надію в подруги обрала.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2020
автор: синяк