Постукав ранок пташкою в вікно,
Тож я його стрічать на ганок вийшла.
Залитий схід малиновим вином,
Мов наречена, вся розквітла вишня.
Німа, я споглядаю цю красу,
Хоч почуттів по вінця в собі маю.
А ранок вішав на листки росу,
Котру вони, немов святу, тримали.
Аж ось і сонце жовто-золоте
Прорвало неба край, вином залитий,
Завдання воно має непросте:
Зігріти все, що росами умите.
14.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895420
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Ганна Верес