Вслухаюся у тишу за вікном,
Вже заколихану, аж до світанку.
Накрила землю темним полотном
Циганка-ніч, її я вічна бранка.
В полях минулих днів блудять думки,
Де пережите уляглось в покоси.
Від снігу в серці крок до теплоти
Й душа прагне зігріти ноги босі.
Убратися в любов раз й назавжди,
Підставити плече, коли потреба.
Господь щось розгубив щастя листи,
Здаюсь, - у сіті піймана амеба.
Життя повільно красить світ в пітьму,
Лиш пересмішник у гаю голосить.
Мені б своє - чужого не візьму,
Із чим злечу оновленою в просинь.
18.11.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2020
автор: Валентина Ланевич