Любов моя, печаль моя і щем,
Ти пісня соловейка світанкова.
Віки тебе зволожують дощем,
Стражденного коріння праоснова.
Живуча і нескорена в віках,
Чудесна і прадавня моя мова.
Як вогник благодатний у свічках,
України перлина і оздоба.
Спивав її від мами з молоком,
Гаї у ній... калина і діброва.
Артерії наповнюють струмком,
Мелодії душа її казкова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2020
автор: Волиняка